Хмарин іскрилось волокно,
розчісував вітрець долину,
білила мати полотно,
щоб вишити сорочку сину.
І хоч життя гірчив полин
(нелегкий хліб діставсь селянці),
та матері ввижався син
дорослим вже, у вишиванці.
 

Вишиванка – символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам'яті, національної гордості, порядності, чесності, любові, святковості. Вона- символ українця і України. Народ ставився до вишиванки як до святині.

Споконвіку українські жінки і чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Одягти білу сорочку в неділю чи свято було обов'язковим правилом, відступати від якого не міг навіть  найбідніший селянин. «Хоч латаненька, аби біленька», — каже народне прислів'я у Карпатах. Такі сорочки передавали з покоління в покоління, з роду в рід, берегли як реліквії.

Сорочку не позичали, не продавали, не одягали чужої, аби не «перетягнути»  на себе чужої біди, хвороб і не віддати свого здоров'я разом зі своєю сорочкою. Вишивку робили на комірці, рукаві, по низу - щоб до людини не мало доступу все лихе і недобре, щоб куля не брала козака.

Як вишитий рушник оберігав хату, так сорочка - саму людину від поганих людей, недобрих очей, заздрісних думок. Ставлення до сорочки народ відобразив у приказках і прислів'ях.

«Великолазівський ліцей» цікаво відзначив День вишиванки. Найактивнішими були учні 9-х класів. Вони разом зі своїми класними керівниками організували виховний захід «Вишиванка єднає серця», на якому познайомили присутніх з видами вишивки на вишиванках, характерними для різних областей орнаментами. Їх розповідь поєднувалася з декламуванням віршів, виконанням пісень. А далі було ще цікавіше: команда учнів 9-их класів змагалася з командою вчителів у розважальній грі «Вишивана моя Україна». Емоції, запал, енергія вирували у залі. Гра була надзвичайною.

Весь учнівський та педагогічний колективи ліцею взяв участь у флешмобі «Одягни вишиванку!».