Голодомор – акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їх фізичне знищення.

Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Нам забороняли пам’ятати. Бо, пам’ятаючи, ми починаємо ставити запитання та шукати відповідь, а знайдена відповідь – вимагає дії.

Попри усі небезпеки, утиски та ризики, ми зберігали пам’ять: спочатку потайки, пошепки, але чимраз голосніше і відважніше. Завдяки цьому сьогодні пам’ятати простіше. І діяти – також.

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

Учні нашої школи теж не залишились осторонь дня пам'яті. Вчителями були проведені виховні години «Без війни, без вини», «Страшний 1932-1933 роки», «Пам'яті мільйонам присвячується». Учні старших класів дивилися та обговорювали фільм про голодомор «Гіркі жнива», провели Годину пам’яті в шкільній бібліотеці, зачитували та обговорювали свідчення та спогади очевидців, котрі пережили Голодомор.

Ми пам'ятаємо…